As the sun begins to set on the sacred landscape of the Great Fast, we now find ourselves at the edge of the final five days of Great and Holy Lent. These days are like the last stretch of a pilgrimage - a moment where the soul, weathered yet awakened by repentance, prepares to pass through the gates of the Holy City with Christ. The time is short, yet its spiritual potential is great. These final days are an invitation from the Lord Himself to make that last, earnest push toward the mystery of the Cross and the unfathomable joy of the Empty Tomb.

For the past five weeks, we have journeyed through a wilderness not of sand, but of the soul. We have fasted, prayed, confessed, forgiven, and perhaps we have stumbled and stood again. Every week has taught us something essential:

• The First Week called us to purification - a beginning marked by the Sunday of Forgiveness and the great call to humility and the cleansing of the heart.
• The Second Week brought us the image of St. Gregory Palamas and the triumph of the inner Light of Christ shining in the soul through unceasing prayer and stillness.
• The Third Week, with the veneration of the Cross, reminded us that the path to life leads through Golgotha, and only through self-sacrifice can true joy be found.
• The Fourth Week, shaped by the ascetical vision of St. John Climacus, instructed us in spiritual warfare, calling us to climb the ladder of divine ascent one virtue at a time.
• The Fifth Week brought us face to face with St. Mary of Egypt - a soul once lost in the far country of sin, but who became radiant through repentance in the desert.

And now - now we are in the final days, the very edge of the Promised Land. The Lord calls us: “Come, let us go up to Jerusalem” (Matt. 20:18). This is not a time to relax or let go; it is a time to renew our zeal with fire. For it is in these last moments that grace often does its deepest work.

The Church, like a loving mother, urges us to finish well. There is still time to weep with repentance. There is still time to forgive someone we have not yet forgiven. There is still time to pray from the heart, to confess our sins, to feed someone who hungers, to give alms, to be reconciled.

Saint Basil the Great teaches, “Repentance is the renewal of baptism. Repentance is a contract with God for a second life.” These final days are the final pages of our contract. The pen is still in our hands. Will we sign our name to this covenant with love, humility, and faith?

We are reminded of the parable of the workers in the vineyard - those who came at the eleventh hour received the same reward as those who labored from the beginning. If you feel that Lent has slipped away too quickly, or that your fast has faltered - do not despair. Now is the eleventh hour. Now is the moment to begin anew. As Saint John of the Ladder says, “Do not be surprised that you fall every day; do not give up, but stand your ground courageously.”

These final days are crowned by Lazarus Saturday and Palm Sunday - feasts that act as bridges between Lent and Holy Week. They are not merely commemorations of past events but revelations of Christ’s divine power and love. In raising Lazarus, Christ declares His authority over death itself - a sign of the Resurrection to come. In His triumphal entry into Jerusalem, He accepts the praise of children and the adoration of the crowds, even as He sets His face toward the Cross.

The paradox is profound: victory through death, glory through humility, kingship through crucifixion. And we are invited into this paradox.

Holy Week then opens like a sacred door, and we are beckoned to walk with Christ not only as admirers but as participants. Will we stay awake with Him in the garden? Will we follow Him to the judgment hall? Will we carry our own crosses behind Him? Will we stand at the foot of His Cross with the Theotokos and the beloved disciple? And at last - will we be there at the tomb, not with spices of sorrow, but with the burning hope of Resurrection?

Saint Theodore the Studite once said, “Let us make haste toward our Pascha, the saving Passover of God, which brings us from death to life, from earth to heaven, from sorrow to joy.” These final five days are a time to hasten, to rouse our hearts, to gather every spiritual strength we have been given. This is not merely the end of a season; it is the threshold of eternity.

Let us therefore lift up our hearts and finish the Fast with joy. Let us not fear the suffering of Holy Week, for it is the path to unspeakable light. Let us not mourn as those who have no hope, but as those who know that the tomb will be empty, and that Christ will trample down death by death.

And when the light of Pascha dawns, may we be able to say with St. Gregory the Theologian: “Yesterday I was crucified with Him; today I am glorified with Him. Yesterday I was dead with Him; today I am made alive with Him. Yesterday I was buried with Him; today I rise with Him.”

Brothers and sisters in Christ - take courage!

Be strong. Be humble. Be vigilant. The Bridegroom is near. The Resurrection is at hand.

Archbishop Daniel

Прямуємо до Світла: Духовні роздуми про останні дні Великого і Святого Посту

Коли сонце починає сідати на священний ландшафт Великого посту, ми опиняємося на порозі останніх п'яти днів Великого і Святого посту. Ці дні подібні до останнього відрізку паломництва - моменту, коли душа, обвітрена, але пробуджена покаянням, готується пройти з Христом через браму Святого Міста. Часу небагато, але його духовний потенціал великий. Ці останні дні є запрошенням від самого Господа зробити останній, щирий поштовх до пізнання таємниці Хреста і невимовної радості від порожнього Гробу Господнього.

Протягом останніх п'яти тижнів ми мандрували не пустелею піску, а пустелею власної душі. Ми постили, молилися, сповідалися, прощали, можливо, спотикалися і знову піднімались. Кожен тиждень вчив нас чогось важливого:

• Перший тиждень закликав нас до очищення - початок, який ознаменувався Прощеною неділею і великим закликом до смирення та очищення серця.
• Друга седмиця принесла нам образ святого Григорія Палами і торжество внутрішнього світла Христового, що засяяло в душі через безперервну молитву і мовчання.
• Третя седмиця, з вшануванням Хреста, нагадала нам, що шлях до життя веде через Голгофу, і тільки через самопожертву можна знайти справжню радість.
• Четвертий тиждень, сформований аскетичним баченням святого Івана Ліствичника, навчав нас духовної війни, закликаючи нас підніматися по сходах божественного сходження по одній чесноті на раз.
• П'ята седмиця поставила нас віч-на-віч зі святою Марією Єгипетською - душею, яка колись загубилася в далекій країні гріха, але стала сяючою через покаяння в пустелі.

І ось - тепер ми в останніх днях, на самому краю Обітованої Землі. Господь кличе нас: "Ось, йдемо до Єрусалиму" (Мт. 20:18). Це не час розслаблятися чи опускати руки; це час відновити наше прагнення вогнем. Бо саме в ці останні хвилини благодать часто чинить своє найглибше діяння.

Церква, як любляча мати, закликає нас добре завершити подорож. Ще є час плакати з покаянням. Ще є час пробачити того, кого ми ще не пробачили. Ще є час помолитися від щирого серця, висповідатися в гріхах, нагодувати голодного, подати милостиню, примиритися.

Святий Василій Великий навчає: "Покаяння - це оновлення хрещення. Покаяння - це угода з Богом на друге життя". Ці останні дні є останніми сторінками нашого контракту. Ручка все ще в наших руках. Чи підпишемо ми своє ім'я під цим договором з любов'ю, смиренням і вірою?

Пригадується притча про робітників у винограднику - ті, хто прийшов об одинадцятій годині, отримали таку ж винагороду, як і ті, хто працював від початку. Якщо ви відчуваєте, що піст промайнув надто швидко, або що ваш піст похитнувся - не впадайте у відчай. Зараз одинадцята година. Це момент, щоб почати все заново. Як каже святий Іван Ліствичник: "Не дивуйся, що падаєш щодня; не здавайся, але мужньо стій на своєму".

Ці останні дні увінчуються Лазаревою суботою і Вербною неділею - святами, які слугують мостом між Великим постом і Страсним тижнем. Вони є не просто спогадами про минулі події, а об'явленням Христової божественної сили і любові. Воскрешаючи Лазаря, Христос проголошує Свою владу над самою смертю - знак майбутнього Воскресіння. Тріумфально в'їжджаючи до Єрусалиму, Він приймає похвалу дітей і поклоніння натовпу, навіть коли звертає Своє обличчя до Хреста.

Цей парадокс глибокий: перемога через смерть, слава через смирення, царство через розп'яття. І ми запрошені до цього парадоксу.

Страсний тиждень відчиняється, як священні двері, закликаючи нас іти з Христом не тільки як шанувальників, але й як учасників. Чи не заснемо ми поряд з Ним у саду? Чи підемо за Ним до зали суду? Чи нестимемо свої хрести за Ним? Чи стоятимемо біля підніжжя Його Хреста з Богородицею та улюбленим учнем? І нарешті - чи будемо ми там, біля гробу, не з пахощами скорботи, а з палаючою надією на Воскресіння?

Святий Теодор Студит якось сказав: "Поспішаймо до нашої Пасхи, спасительної Пасхи Божої, яка переносить нас від смерті до життя, від землі до неба, від смутку до радості". Ці останні п'ять днів - час поспішати, пробудити наші серця, зібрати всі духовні сили, які нам дано. Це не просто кінець посту, це поріг перед вічністю.

Тому піднесімо наші серця і завершімо Піст з радістю. Не біймося страждань Страсного тижня, бо це шлях до невимовного світла. Не плачмо, як ті, що не мають надії, але як ті, що знають, що гріб буде порожній, і що Христос смертю смерть подолає.

І коли зійде світло Пасхи, промовмо разом зі святим Григорієм Богословом: "Учора я з Ним був розп'ятий, сьогодні я з Ним прославлений. Вчора я з Ним був мертвий, сьогодні я з Ним ожив. Вчора я з Ним був похований, сьогодні я з Ним воскресаю".

Брати і сестри у Христі - будьте мужніми!

Будьте сильними. Будьте смиренними. Будьте пильними. Наречений близько. Воскресіння близько.

Архієпископ  Даниїл