April 26, 2025
Beloved Brothers and Sisters in Christ,
Today, we solemnly mark the 39th Anniversary of the Chornobyl Nuclear Catastrophe - a date that forever altered the course of human history, and especially the life of our Ukrainian nation. On April 26, 1986, the world stood still as Reactor No. 4 at the Chornobyl Nuclear Power Plant exploded, releasing into the skies an invisible and insidious force that swept across Ukraine, Belarus, and much of Europe. Archbishop Daniel vividly remembers, as one who lived in Ukraine at that time, the days of fear, silence, and confusion that followed. News trickled out slowly, but the impact - both physical and spiritual - was immediate and immense. Thousands of lives were lost, millions were affected, and generations continue to bear the scars of that moment.
The tragedy of Chornobyl reminds us that with great power comes even greater responsibility. Nuclear technology, a profound scientific gift capable of providing warmth, energy, and advancement for humanity, also possesses the terrifying potential to devastate life and nature when mishandled. The accident was not merely a failure of technology - it was a failure of human accountability, transparency, and care. When power is managed without humility, truth, or foresight, it becomes not a blessing but a curse.
Let Chornobyl be not only a lesson of sorrow but a call to spiritual awakening. As stewards of God’s creation, we must heed the Lord’s command to “tend and keep” the garden (Genesis 2:15). We are not owners of the earth - we are its caretakers, accountable to future generations and to the Creator Himself. The mystical body of creation, as St. Paul reminds us, “groans” in labor pains (Romans 8:22) - and it groans still, from the nuclear fallout of 1986, from industrial exploitation, and now from the war that again scorches the soil of Ukraine.
The Russian war of aggression in our ancestral homeland is yet another deep wound in the sacred tapestry of Ukraine. Just as the earth was poisoned in 1986, so too is it desecrated today by missiles, bombs, and the blood of innocents. The nuclear threat looms once more - not as an accident, but as a weapon of terror in the hands of those who disrespect both God and human dignity.
Let us remember:
Power must serve life, not dominate it
Technology without morality is a path to destruction
Protecting the earth is our sacred responsibility
Healing creation is healing Christ
On this day, we mourn with those who lost loved ones in Chornobyl’s shadow. We pray for those still suffering its effects. We commit ourselves to justice, peace, and the responsible use of every gift entrusted to us by God.
And above all, we proclaim that death and destruction will never have the final word. The suffering of the cross finds meaning only in the light of the Resurrection. Christ is Risen - and because He lives, our hope is not in vain.
Let us rise as a people of responsibility, of memory, and of vision - united in healing, preserving, and sanctifying this world entrusted to our care.
With fervent prayers,
Metropolitan Antony Archbishop Daniel
26 квітня 2025 року
Улюблені брати і сестри у Христі,
Сьогодні ми молитовно відзначаємо 39-ту річницю Чорнобильської атомної катастрофи – дати, яка назавжди змінила хід людської історії, і особливо життя нашої української нації. 26 квітня 1986 року світ завмер, коли вибухнув реактор №4 Чорнобильської атомної електростанції, випустивши в небо невидиму та підступну силу, яка прокотилася по Україні, Білорусі та більшій частині Європи. Як людина, яка жила в Україні в той час, Архієпископ Даниїл яскраво пам’ятає дні страху, тиші та плутанини, що настали після цього. Новини поширювалися повільно, але вплив – як фізичний, так і духовний – був негайним і величезним. Тисячі життів були втрачені, мільйони постраждали, і покоління продовжують нести шрами того моменту.
Трагедія Чорнобиля нагадує нам, що з великою силою приходить ще більша відповідальність. Ядерні технології, глибокий науковий дар, здатний забезпечити тепло, енергію та прогрес людства, також мають жахливий потенціал спустошити життя та природу, якщо з ними неправильно поводитися. Аварія була не просто технологічним провалом – це був провал людської відповідальності, прозорості та турботи. Коли енергія керується без смирення, правди чи передбачливості, вона стає не благословенням, а прокляттям.
Нехай Чорнобиль буде не лише уроком скорботи, а й закликом до духовного пробудження. Як опікуни Божого творіння, ми повинні прислухатися до Господньої заповіді «доглядати та берегти» сад (Буття 2:15). Ми не власники землі – ми її доглядачі, відповідальні перед майбутніми поколіннями та самим Творцем. Містичне тіло творіння, як нагадує нам святий Павло, «стогне» у пологових муках (Римлян 8:22) – і воно стогне досі від ядерних наслідків 1986 року, від промислової експлуатації, а тепер від війни, яка знову випалює землю України.
Російська агресія на нашій батьківщині – це ще одна глибока рана на священному тілі народу України. Так само, як земля була отруєна в 1986 році, так само вона осквернена сьогодні ракетами, бомбами та кров’ю невинних. Ядерна загроза знову нависає – не як нещасний випадок, а як зброя терору в руках тих, хто не поважає Бога та людську гідність.
Пам’ятаймо:
- Енергія повинна служити життю, а не панувати над ним
- Технології без моралі – це шлях до руйнування
- Захист землі – наш священний обов’язок
- Зцілення творіння – це зцілення Христа
Цього дня ми сумуємо разом з тими, хто втратив близьких у тіні Чорнобиля. Ми молимося за тих, хто досі страждає від її наслідків. Ми зобов’язуємося дотримуватися справедливості, миру та відповідального використання кожного дару, довіреного нам Богом.
І понад усе, ми проголошуємо, що смерть і руйнування ніколи не матимуть останнього слова. Страждання хреста знаходять сенс лише у світлі Воскресіння. Христос Воскрес – і оскільки Він живе, наша надія не марна.
Будьмо відповідальними людьми – які об'єднані метою зцілення, збереження та освячення цього світу, довіреного нашій опіці.
З молитвами,
Митрополит Антоній Архиєпископ Даниїл
| ![]() |
|