On the radiant yet rain-swept Sunday following Pascha, known in the Orthodox tradition as St. Thomas Sunday, the faithful of the Ukrainian Orthodox Church of the United States of America once again gathered at the spiritual center of our Church in South Bound Brook, New Jersey, to proclaim the victorious Resurrection of Christ to those who have found their final earthly rest at St. Andrew Ukrainian Orthodox Cemetery.

In accordance with the centuries-old Orthodox custom, St. Thomas Sunday – the first Sunday after Pascha – is a day when families journey to the resting places of their loved ones. It is a day of sacred remembrance and joyful proclamation, as we bring the news of Christ’s triumph over death to the very soil where the bodies of our ancestors rest, awaiting their own resurrection.

At St. Andrew Ukrainian Orthodox Cemetery, the spiritual pantheon of Ukrainian-Americans, nearly 8,500 souls have been laid to rest – immigrants, dreamers, patriots, veterans, clergy, and community builders whose legacy is etched not only in stone but in the living memory of our Church and nation.

Despite heavy rain and gusty winds, the faithful arrived in great numbers, undeterred by the weather, carried by the fire of Paschal joy and filial love. Together, they joined in the celebration of the Divine Liturgy, served by His Eminence Metropolitan Antony, the primate of the UOC of the USA, in concelebration with Archbishop Daniel and a multitude of clergy from across the Metropolia.

The service commenced in the magnificent St. Andrew Ukrainian Orthodox Memorial Church, the first monument in the Western Hemisphere dedicated to the memory of the victims of the genocidal Holodomor of 1932–33. The choir, under the masterful direction of Dr. Michael Andrec, led the faithful in triumphant Paschal hymns, lifting voices heavenward in the joy of the Resurrection.

At the entrance to the church, children of the "SUM" Chapter 54 of the Ukrainian Youth Organization of Bound Brook, along with the students of St. Andrew Memorial Church Parish School, greeted the hierarchs with flowers and words of welcome, offering a living bridge between the sacrifices of our ancestors and the future of the Ukrainian-American community. It was particularly moving to note that just a day earlier, on Bright Saturday, the children, together with Archbishop Daniel, planted a living tree on the cemetery grounds in memory of the victims of the Chornobyl nuclear disaster 39 years ago – a symbol of hope, renewal, and remembrance.

Representatives of the parish sisterhood, led by Pani Lesia Siwko, and members of the parish community, including starosta Roman Parubchak, presented the hierarchs with traditional bread and salt, echoing the timeless gesture of Ukrainian hospitality and gratitude.

During the Divine Liturgy, Protodeacon Pavlo Vysotskyi prayerfully chanted the petitions, invoking peace and healing not only for those present but especially for our suffering brethren in Ukraine, who continue to endure the brutalities of Russian aggression.

Following the Gospel reading, Archbishop Daniel offered a profound and stirring homily on the meaning of peace in the Christian life.

He spoke movingly about true peace according to the mind of Christ, reminding the faithful:

"Peace, according to the mind of Christ, is not negotiated in the halls of worldly powers, nor dictated by the ambitions of leaders. It is born from a heart that knows God, that loves according to His command, and that recognizes in every person the image and likeness of the Creator."

He warned against confusing political compromises with true divine peace, emphasizing that any peace that contradicts the sacredness of God's creation is a false peace.

"If, even for a moment, we were to ask ourselves the question: 'Am I behaving in a Christlike manner?', there would be no need for tanks, for generals, for armies. We would not be fighting one another. Instead, we would live in the peace and harmony of Christ — the peace of God that surpasses all understanding."

Archbishop Daniel called the faithful to live as instruments of peace, justice, and love:

"True peace demands true justice, and true justice demands true love. Without love — patient, humble, forgiving love — there can be no justice. Without justice, there can be no peace. And without Christ, there can be no life."

Moved by the sermon, numerous faithful approached the Holy Chalice, uniting themselves with the Risen Christ through the most Holy Eucharist - the medicine of immortality.

Upon the conclusion of the Liturgy, the faithful processed from St. Andrew Memorial Church to the towering main cross of the cemetery. There, a Panakhyda (Memorial Service) was served by Metropolitan Antony and Archbishop Daniel, together with the clergy, offering prayers for all souls laid to rest at St. Andrew Cemetery. Special commemorations were offered for:

• The victims of the Chornobyl nuclear disaster,
• The victims of the 9/11 terrorist attacks,
• Those who perished in the Holodomor,
• And especially, for the innocent lives lost in the ongoing war of Russian aggression against Ukraine.

While standing before the great cross, Archbishop Daniel spoke with deep emotion, urging all in attendance:

"Continue to pray for our ancestral homeland, Ukraine. Remember the sons and daughters of our nation who have given their lives in service to freedom and dignity. Remember also those who lie here at rest - warriors of the Ukrainian Insurgent Army, heroes of the Second World War, Ukrainian-American veterans, poets, and statesmen — all of whom remind us that our faith and our freedom are sacred trusts."

He called upon the Ukrainian-American community to be responsible citizens, honoring the blessings of life in the United States while standing boldly for the freedom and the sovereign right to exist of the Ukrainian nation.

As the Ukrainian flags flew steadfastly over the graves of the heroes and the winds of that somber afternoon whispered through the cemetery, Archbishop Daniel reflected:

"They whisper to us — pray for Ukraine. Be with Ukraine. Be brave, as the people of Ukraine are brave. Never forget who you are, and whose sacrifices gave you life."

The procession continued as clergy and faithful spread throughout the cemetery, offering prayers at the graves of loved ones. The hierarchs entered the Holy Resurrection Mausoleum, offering prayers at the resting place of Patriarch Mstyslav (Skrypnyk), and then continued to the grave of the first Metropolitan of the Ukrainian Orthodox Church of the USA, Metropolitan John (Theodorovich), offering prayers of gratitude for his leadership and spiritual vision.

In a final act of solemn respect, the gathering paused before the Ukrainian American Veterans National Monument, located on the grounds of the spiritual center, offering prayers for all those who served valiantly to defend human dignity, freedom, and the sanctity of life around the world.

This annual pilgrimage is not merely a tradition - it is a sacred journey of memory, gratitude, and Paschal hope. It reminds us that death is not the end, and that the bond of love in Christ cannot be broken by the grave. It calls each one of us to remember our roots, honor our ancestors, and renew our commitment to live as witnesses of the Risen Lord in the world.

As the day drew to a close, the faithful gathered at the Ukrainian Cultural Center, where Ukrainian arts, crafts, exhibits, traditional foods, and vibrant fellowship awaited them. The hallways echoed with laughter, music, and heartfelt conversation — a living testament to the enduring spirit of our people, whose hearts beat with both remembrance and hope.

In every prayer, in every flower laid upon a grave, in every embrace shared among friends, the message of Pascha resounded anew: "Christ is Risen! Indeed, He is Risen!"

Проголошення Воскресіння серед шрамів історії: щорічне паломництво на День Святого Фоми на Український Православний Цвинтар Святого Андрія

У сяючу, але дощову неділю після Великодня, відому в православній традиції як День Святого Фоми, вірні Української Православної Церкви Сполучених Штатів Америки знову зібралися в духовному осередку Церкви в Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі, щоб проголосити переможне Воскресіння Христове тим, хто знайшов свій останній земний спокій на українському православному цвинтарі Святого Андрія.

Згідно з багатовіковим православним звичаєм, День Святого Фоми – перша неділя після Великодня – це день, коли родини вирушають до місць спочинку своїх близьких. Це день священного спогаду та радісного проголошення, коли ми несемо звістку про перемогу Христа над смертю на ту саму землю, де спочивають тіла наших предків, чекаючи на своє власне воскресіння.

На Українському православному кладовищі Святого Андрія, духовному пантеоні українсько-американців, поховано майже 8500 душ – іммігрантів, патріотів, ветеранів, духовенства та будівничих громад, чия спадщина викарбувана не лише в камені, а й у живій пам'яті нашої Церкви та нації.

Незважаючи на сильний дощ та поривчастий вітер, вірні прибули у великій кількості, не злякані погодою, несені вогнем пасхальної радості та синівської любові. Разом вони взяли участь у святкуванні Божественної літургії, яку служив Високопреосвященний Митрополит Антоній, предстоятель УПЦ США, у співслужінні архієпископа Даниїла та безлічі духовенства з усієї Митрополії.

Служба розпочалася у величному Українській православній церкві-памʼятнику Святого Андрія, першому пам'ятнику у Західній півкулі, присвяченому пам'яті жертв геноцидного Голодомору 1932–1933 років. Хор під майстерним керівництвом доктора Михайла Андреця вів вірян у тріумфальних пасхальних гімнах, підносячи голоси до небес у радості Воскресіння.

Біля входу до церкви діти з 54-го відділення "СУМу" Української молодіжної організації Баунд-Брук разом з учнями парафіяльної школи при церкві Святого Андрія зустріли ієрархів квітами та вітальними словами, пропонуючи живий місток між жертвами наших предків та майбутнім українсько-американської громади. Особливо зворушливо було відзначити, що лише днем ​​раніше, у Світлу суботу, діти разом з архієпископом Даниїлом посадили живе дерево на цвинтарі на згадку про жертв Чорнобильської ядерної катастрофи 39 років тому – символ надії, оновлення та пам'яті.

Представники парафіяльного сестринства на чолі з пані Лесею Сівко та члени парафіяльної громади, включаючи старосту Романа Парубчака, подарували ієрархам традиційний хліб і сіль, що є втіленням позачасового жесту української гостинності та вдячності.

Під час Божественної літургії протодиякон Павло Висоцький молитовно виголошував прохання,молячись за мир і зцілення не лише для присутніх, але й особливо для наших стражденних братів і сестер в Україні, які продовжують терпіти жорстокість російської агресії.

Після читання Євангелія архієпископ Даниїл виголосив глибоку та зворушливу проповідь про значення миру в християнському житті.

Він зворушливо говорив про справжній мир Христовий, нагадуючи вірним:

«Мир, згідно Христового повчання, не досягається в залах мирських можновладців і не диктується амбіціями лідерів. Він народжується із серця, яке знає Бога, яке любить за Його заповіддю і яке визнає в кожній людині образ і подобу Творця».

Він застеріг від плутанини політичних компромісів зі справжнім божественним миром, наголосивши, що будь-який мир, який суперечить святості Божого творіння, є фальшивим миром.

«Якби ми хоч на мить запитали себе: «Чи поводжуся я по-християнськи?», не було б потреби в танках, генералах, арміях. Ми б не воювали один з одним. Натомість ми б жили в мирі та злагоді Христа — мирі Божому, який перевершує будь-яке розуміння».

Архиєпископ Даниїл закликав вірних жити як знаряддя миру, справедливості та любові:

«Справжній мир вимагає справжньої справедливості, а справжня справедливість вимагає справжньої любові. Без любові - терплячої, смиренної, всепрощаючої любові - не може бути справедливості. Без справедливості не може бути миру. А без Христа не може бути життя».

Зворушені проповіддю, численні вірні підійшли до Святої Чаші, єднаючись із Воскреслим Христом через Пресвяту Євхаристію — ліки безсмертя.

Після завершення Літургії віряни пройшли процесією від церкви Святого Андрія до величного головного хреста кладовища. Там митрополит Антоній та архієпископ Даниїл разом з духовенством відслужили панахиду (поминальну службу), які помолилися за всі душі, що спочивають на кладовищі Святого Андрія. Особливі вшанування були відслужені за:

• Жертв Чорнобильської ядерної катастрофи,
• Жертв терористичних атак 11 вересня,
• Тих, хто загинув під час Голодомору,
• І особливо за невинні життя, втрачені у триваючій війні російської агресії проти України.

Стоячи перед великим хрестом, архієпископ Даниїл з глибоким зворушенням звернувся до всіх присутніх:

«Продовжуйте молитися за нашу батьківщину, Україну. Пам’ятайте синів і дочок нашого народу, які віддали своє життя, служачи свободі та гідності. Пам’ятайте також тих, хто тут спочиває – воїнів Української Повстанської Армії, героїв Другої світової війни, українсько-американських ветеранів, поетів та державних діячів – усіх, хто нагадує нам, що наша віра та наша свобода – це священні цінності».

Він закликав українсько-американську громаду бути відповідальними громадянами, шануючи благословення життя в Сполучених Штатах, сміливо стоячи на захисті свободи та суверенного права на існування української нації.

Поки українські прапори непохитно майоріли над могилами героїв, а вітер того похмурого дня шепотів кладовищем, архієпископ Даниїл розмірковував:

«Вони шепочуть нам — моліться за Україну. Будьте з Україною. Будьте хоробрими, як хоробрий народ України. Ніколи не забувайте, хто ви є, і чиї жертви дали вам життя».

Хресний хід продовжився, духовенство та віряни розійшлися по кладовищу, молячись на могилах близьких. Ієрархи увійшли до мавзолею Святого Воскресіння, помолившись на місці спочинку Патріарха Мстислава (Скрипника), а потім продовжили шлях до могили першого митрополита Української Православної Церкви США, митрополита Іоанна (Теодоровича), висловлюючи молитви подяки за його провід та духовне служіння.

В останньому акті урочистої поваги зібрання зупинилося перед Національним пам'ятником українсько-американських ветеранів, розташованим на території духовного центру, молячись за всіх тих, хто віддано служив, захищаючи людську гідність, свободу та святість життя по всьому світу.

Це щорічне паломництво — не просто традиція, це священна подорож пам'яті, вдячності та пасхальної надії. Воно нагадує нам, що смерть — це не кінець, і що зв'язок любові у Христі не може бути розірваний могилою. Воно закликає кожного з нас пам'ятати своє коріння, шанувати своїх предків та відновлювати наше зобов'язання жити як свідки Воскреслого Господа у світі.

Коли день добігав кінця, віряни зібралися в Українському культурному центрі, де на них чекали українські витвори мистецтва, ремесла, виставки, традиційні страви та жваве спілкування. Коридори лунали сміхом, музикою та щирими розмовами — живим свідченням незмінного духу нашого народу, чиї серця билися як пам'яттю, так і надією.

У кожній молитві, у кожній квітці, покладеній на могилу, у кожних обіймах, розділених між друзями, знову лунало пасхально послання: «Христос воскрес! Воістину воскрес!»