Вони рано-вранці, купивши пахощі, спішать до гробу, в якому спочив Ісус. Мироносиці добре знають, що гріб Ісуса охороняють воїни, що до гробу заборонено наближатися, але вони йдуть, наперекір усьому, з твердою вірою і надією, що здійснять свій намір. Вони йдуть за покликом сердець, в яких живе щира, самовіддана любов до Ісуса, а любов не знає страху, не боїться погроз, перепон — любов усе перемагає, бо де є любов, там є Бог.

In today’s Gospel we hear of three women who were approaching the tomb of their Master, their Teacher and their Friend. Their hearts were heavy and their steps labored. How could this have happened? It was only days before that they were with Him as He taught and preached. No person had ever preached as He did; no one performed the great miracles that He accomplished. Surely He was the One; the Son of God, the Messiah!