Send them away! This is what Christ’s disciples said that He should do to the multitudes that had been following Him, in today’s Gospel lesson- send them away. Let someone else feed them, see to their needs. And, on the surface, this seems to be a reasonable request, given their situation, their apparent inability to care for all of them. Send them away! But even if this request was made because the disciples thought it would be in the people’s best interest, it was still, as we learn, the wrong attitude, the wrong response to that situation. Yet, knowing this, what we must ask ourselves, brothers and sisters, is how often do we say this very thing?

Євангельське повчаня, яке читається у восьму неділю по П’ятидесятниці, своїм змістом вражає нас двояко, у двох аспектах. В 13-му вірші 14-го розділу Євангелії від Матвія згадано, що Ісус “відчалив човном у місце пустинне і самотнє. І почувши народ із міст пішов пішки за Ним”. Отже люди так прагнули чути Слово Боже з уст Спасителя, так прагнули отримати благодать Божу від нього на оздоровлення, що шукали за Ним і знайшли Його у місці “пустинному”, де Христос напевно шукав молитовного усамітнення після тяжкої вістки про відрубання голови Іванові Хрестителеві.