While we may be surprised to see such behavior among Christians, it is nothing new. In fact, Christians have even gone so far as to claim patrons from among the saints – and even Christ Himself - as proponents of their fallen notions. Let me give you an example from today's feast. One of the things that created divisions (and eventual schism) within the Church was an argument over who had the power to decide matters of faith and direction. The Romans, seeking to bolster the centrality and power of their pope, turned Saint Peter into the patron of their cause, reading into his life proof that their position on (Roman) Papal Primacy was the only correct and natural one. When we read such claims, we learn more about Roman Catholic doctrine and its defenders than we do about the actual life and ministry of St. Peter. He was clearly the “first among equals”, but the rock of his confession and the keys to the kingdom were not uniquely his, but the salvific witness and ministry of the Church.

Коли ми читаємо євангельські уривки про те, як Христос воскресив мертвого або зцілив тіло людини, ми рідко замислюємося про те, що людське тіло означає для Самого Бога, Який створив його з любов'ю для вічного життя, і що воно мало б означати для нас самих. Якщо б наше тіло не було б Богові дороге, так само цінне і ніжно любиме Ним, як і наша вічна душа, Бог не став би зціляти тіло або піклуватися про його вічне життя після воскресіння мертвих.

Ah, summertime! Each of us looks forward to the time of year where we get a break from our daily work and school routine.

In the United States, we call it vacation. Other countries call it holiday. Irrelevant of the name, it brings images of leisure time, travel, friends, family, and sometimes adventure.

Whether it is a trip to the shore, a cabin in the mountains, a tent in a park, a luxury hotel, or a cruise on the open seas, we all need a break from our normal routine to recharge our personal batteries. As each of us is different, we all have our own idea of what constitutes the best use of our time away from the office or the classroom.

“Господи, я не вартий, щоб Ти увійшов під мою покрівлю; скажи тільки слово, то й одужає хлопець мій”,- так сказав римський сотник до Ісуса Христа, коли Господь хотів піти оздоровити його слугу. Слова знамениті – повні покори та найглибшої віри. Ці слова говорить сотник римського війська, найкращого, найсильнішого в світі у той час. Сотник цей міг би дуже гордитися своїм становищем і вважати, що це він робить приємність для галилейського Учителя, запрошуючи Його у свій дім. Та він у душі пізнав, що це Божий Посланець, перед Яким кожна людина повинна схилитися з найбільшою покорою та смиренністю.